Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань

Стара Інструкція по інвентаризації №69 втратила чинність, та з 01.01.15 р. набрало чинності "Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань", затверджене наказом МФУ № 879 від 02.09.14 р.

Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків

Міністерством фінансів України внесено зміни до Інструкції по інвентаризації №69

Для зручності, наводимо текст "старої" Інструкції та "нової" Інструкції №69, з урахуванням внесених змін

Про обов’язки третіх осіб перед аудиторськими фірмами

Автори статті: Ігнатенко Станіслав Трифонович, Боднарчук Роман Володимирович.

У статті розглядаються порядок застосування деякими аудиторськими фірмами положень МСА 505 ‘‘Зовнішні підтвердження''.
На підставі аналізу змісту запитів, які замовники аудиту направляють на адресу третіх осіб (банків) з проханнями щодо надання ними інформації аудиторським фірмам, робиться висновок про недотримання під час направлення цих запитів норм п. 2 ст. 18 Закону України ‘‘Про аудиторську діяльність'' і, відповідно, про недотримання положень МСА 505 ‘‘Зовнішні підтвердження'', оскільки норми цього стандарту можна застосовувати виключно в межах норм ст. 18 Закону України ‘‘Про аудиторську діяльність''.
Причиною розгляду вказаного питання була викликана тим, що на протязі останього часу масового характеру набула практика перевищення окремими аудиторськими фірмами межі своєї службової компетенції по відношенню до третіх осіб. Як правило, такими третіми особами є банки України. Причому, дії по перевищенню межі службової компетенції здійснюються у завуальованому вигляді шляхом використання замовників аудиту.
У кінцевому підсумку недотримання законодавчих норм в частині обов'язків третіх осіб перед аудиторськими фірмами призводить до неналежної якості аудиторських послуг, оскільки аудиторські процедури в частині зовнішніх підтверджень тільки імітуються, але фактично не здійснюються.

Щодо стягнення та визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей

у разі, якщо винна особа встановлена, сума шкоди перевищує її середньомісячний заробіток і вона відмовляється добровільно покрити заподіяну шкоду, то керівник з метою забезпечення відшкодування збитків повинен звернутися з відповідним позовом до суду (стаття 136 КЗпПУ). Якщо суд відмовить у задоволенні позову або визначить розмір шкоди до покриття у меншому розмірі, ніж заявлено в позові, то сума збитку (різниця суми) списується за рішенням керівника на зменшення фонду у необоротних активах за їх видами.