Бібліотека бухгалтерського обліку pro-u4ot.info

Украина онлайн каталог сайтів www.webmoney.ru

КОМЕНТАРІ


Довідник бухгалтерських проводок (продовження)

Звіт фізичної особи - підприємця, який здійснює...

Довідник бухгалтерських проводок

Податковий кодекс України

Закон України "Про інвестиційну діяльність"

Чи є майбутнє в українського аудиту?

Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку...

Інструкція про застосування Плану рахунків... №291

Сбор на похороны при рождении

Як розрахувати фінансові показники (коефіцієнти)?

Наступление на господство доллара

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1...

С. Кавторев "Бухгалтерский учет с помощью EXCEL"

Как заставить людей работать на вас

Наказ та Положення про облікову політику

Чи включаються до бази оподаткування кошти, отримані як...

20 порад для того, щоб працювати менше

Экс-сотрудница Ernst & Young раскрыла секреты «ВТБ Лизинг»

Первичные документы для целей бухгалтерского учета

База законодавства на офіційному сайті Верховної Ради...

Податковий календар

Перевірка Свідоцтв ПДВ

Официальный перевод международных стандартов финансовой...

Пропозиція щодо публікації матеріалів

Пошук у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та...

Реклама

. Головна » Облік » Податк. облік Архів » Податок на прибуток »

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Надрукувати документ
07.06.2010

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про оподаткування прибутку підприємств

Закон введено в дію з 1 січня 1995 року, за винятком пункту 1.3 статті 1, абзаців третього і четвертого частини другої підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, абзацу третього частини третьої підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 3.4.4 пункту 3.4 статті 3, частини другої підпункту 3.4.5 пункту 3.4 статті 3, пункту 9.9 статті 9, пунктів 19.2 та 19.5 статті 19, які вводяться в дію у строки, передбачені Постановою Верховної Ради України від 27 червня 1995 року N 247/95-ВР

(згідно з Постановою Верховної Ради України від 28 грудня 1994 року N 335/94-ВР,
 враховуючи зміни, внесені Постановою Верховної Ради України
 від 6 квітня 1995 року N 127/95-ВР)

 

(Постановою Верховної Ради України від 27 червня 1995 року N 247/95-ВР затверджено Правила застосування цього Закону і введено їх в дію з 1 січня 1995 року)

 

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 20 жовтня 1995 року N 397/95-ВР,
від 24 квітня 1996 року N 143/96-ВР,
від 10 липня 1996 року N 303/96-ВР,
від 12 листопада 1996 року N 483/96-ВР,
 від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР
(Законом України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР
 цей Закон викладено у новій редакції),
від 19 вересня 1997 року N 535/97-ВР,
від 4 листопада 1997 року N 607/97-ВР,
від 18 листопада 1997 року N 639/97-ВР,
від 30 грудня 1997 року N 793/97-ВР,
від 15 січня 1998 року N 25/98-ВР,
від 10 лютого 1998 року N 98/98-ВР,
від 20 листопада 1998 року N 269-XIV,
від 1 грудня 1998 року N 285-XIV,
від 11 грудня 1998 року N 309-XIV, 
від 11 грудня 1998 року N 312-XIV,
від 16 грудня 1998 року N 317-XIV,
від 17 грудня 1998 року N 320-XIV,
від 29 грудня 1998 року N 371-XIV,
від 14 січня 1999 року N 393-XIV,
від 15 січня 1999 року N 403-XIV,
 від 16 березня 1999 року N 484-XIV,
від 18 березня 1999 року N 515-XIV,
від 6 квітня 1999 року N 568-XIV,
від 3 червня 1999 року N 722-XIV,
від 14 липня 1999 року N 934-XIV
(зміни, внесені Законом України від 14 липня 1999 року
  N 934-XIV, діяли до 1 січня 2002 року),
від 15 липня 1999 року N 971-XIV,
від 15 липня 1999 року N 973-XIV,
від 15 липня 1999 року N 977-XIV
(зміни, внесені Законом України від 15 липня 1999 року N 977-XIV
 застосовуються платниками податків при визначенні
 податкових зобов'язань за результатами звітного (податкового)
 періоду, на який припадає дата набрання чинності зазначеного Закону),
 від 7 жовтня 1999 року N 1133-XIV,
 від 19 жовтня 1999 року N 1157-XIV,
 від 19 жовтня 1999 року N 1160-XIV,
 від 3 грудня 1999 року N 1278-XIV,
 від 14 грудня 1999 року N 1288-XIV,
 від 13 січня 2000 року N 1375-XIV,
 від 17 лютого 2000 року N 1458-III,
 від 2 березня 2000 року N 1523-III,
 від 16 березня 2000 року N 1559-III,
 від 23 березня 2000 року N 1606-III,
 від 23 березня 2000 року N 1608-III,
 від 20 квітня 2000 року N 1694-III,
 від 11 травня 2000 року N 1715-III,
від 1 червня 2000 року N 1749-III,
 від 8 червня 2000 року N 1805-III,
 від 8 червня 2000 року N 1807-III,
 від 8 червня 2000 року  N 1812-III,
 від 22 червня 2000 року N 1841-III,
 від 13 липня 2000 року N 1926-III,
 від 14 вересня 2000 року N 1953-III,
 від 14 вересня 2000 року N 1954-III,
 від 21 вересня 2000 року N 1969-III,
від 21 вересня 2000 року N 1991-III,
від 7 грудня 2000 року N 2120-III,
 від 21 грудня 2000 року N 2181-III,
 від 21 грудня 2000 року N 2199-III,
від 11 січня 2001 року N 2211-III,
від 22 березня 2001 року N 2323-III,
від 5 квітня 2001 року N 2355-III,
 від 17 травня 2001 року N 2406-III,
 від 17 травня 2001 року N 2410-III,
 від 20 вересня 2001 року N 2711-III,
 від 20 вересня 2001 року N 2712-III,
 від 4 жовтня 2001 року N 2744-III,
 від 15 листопада 2001 року N 2779-III,
 від 29 листопада 2001 року N 2831-III,
 від 29 листопада 2001 року N 2866-III,
 від 20 грудня 2001 року N 2905-III,
 від 10 січня 2002 року N 2921-III,
 від 17 січня 2002 року N 2975-III,
 від 7 лютого 2002 року N 3045-III,
 від 7 березня 2002 року N 3073-III,
 від 7 березня 2002 року N 3118-III,
від 4 липня 2002 року N 40-IV
(зміни, передбачені Законом України від 4 липня 2002 року N 40-IV,
 набрали чинності з 1 січня 2003 року)
(зміни до цього Закону, передбачені Законом України
 від 4 липня 2002 року N 40-IV, зупинено на 2003 рік у зв'язку із
 зупиненням дії пункту 3 розділу VII Закону України від 4 липня 2002 року N 40-IV
 згідно із Законом України від 26 грудня 2002 року N 380-IV,
на 2004 рік - згідно із Законом України від 27 листопада 2003 року N 1344-IV,
на 2005 рік - згідно із Законом України від 23 грудня 2004 року N 2285-IV),
від 4 липня 2002 року N 43-IV,
 від 24 грудня 2002 року N 349-IV
(частина змін, внесених підпунктом "д" пункту 6, та
 зміни, внесені абзацом другим пункту 8 Закону України
 від 24 грудня 2002 року N 349-IV, набрали чинності з 1 січня 2004 року),
(Перехідними положеннями Закону України від 24 грудня 2002 року N 349-IV
 передбачено певні особливості оподаткування прибутку підприємств),
 від 26 грудня 2002 року N 380-IV,
 від 16 січня 2003 року N 429-IV,
 від 16 січня 2003 року N 440-IV,
від 15 травня 2003 року N 762-IV,
 від 22 травня 2003 року N 849-IV,
 від 22 травня 2003 року N 856-IV,
від 5 червня 2003 року N 911-IV,
 від 19 червня 2003 року N 973-IV,
від 10 липня 2003 року N 1096-IV,
 від 6 березня 2003 року N 601-IV,
 від 15 травня 2003 року N 777-IV,
від 22 травня 2003 року N 889-IV,
 від 11 вересня 2003 року N 1158-IV,
від 20 листопада 2003 року N 1300-IV,
 від 27 листопада 2003 року N 1344-IV,
 від 18 березня 2004 року N 1624-IV
(зміни, внесені Законом України від 18 березня 2004 року N 1624-IV,
діють до 31 грудня 2008 року),
 від 11 травня 2004 року N 1701-IV,
 від 11 травня 2004 року N 1702-IV,
від 17 червня 2004 року N 1801-IV,
від 24 червня 2004 року N 1868-IV,
 від 1 липня 2004 року N 1957-IV
(зміни, внесені підпунктом 3 пункту 9 розділу I
Закону України від 1 липня 2004 року N 1957-IV,
 набрали чинності з 1 жовтня 2004 року,
 а зміни, внесені підпунктами 3 та 8 пункту 3 розділу I 
Закону України від 1 липня 2004 року N 1957-IV,
набрали чинності з 1 січня 2005 року),
 від 14 грудня 2004 року N 2229-IV
(зміни, внесені пунктом 4 розділу I Закону України
 від 14 грудня 2004 року N 2229-IV,
 набрали чинності з 1 січня 2006 року),
 від 16 грудня 2004 року N 2245-IV,
 від 23 грудня 2004 року N 2285-IV,
 від 20 січня 2005 року N 2377-IV,
 від 25 березня 2005 року N 2505-IV,
 від 3 червня 2005 року N 2642-IV,
 від 23 червня 2005 року N 2705-IV,
 від 23 червня 2005 року N 2711-IV,
 від 7 липня 2005 року N 2771-IV,
 від 7 липня 2005 року N 2772-IV,
 від 6 жовтня 2005 року N 2960-IV,
 від 20 грудня 2005 року N 3235-IV,
 від 12 січня 2006 року N 3317-IV,
 від 12 січня 2006 року N 3333-IV,
 від 30 листопада 2006 року N 398-V,
 від 19 грудня 2006 року N 489-V,
 від 16 березня 2007 року N 760-V
(зміни, внесені Законом України від 16 березня 2007 року N 760-V,
 діють протягом п'яти років з моменту отримання першого прибутку
 внаслідок підвищення енергоефективності виробництва),
 від 27 квітня 2007 року N 997-V,
 від 28 грудня 2007 року N 107-VI
(зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
 діють по 31 грудня 2008 року,
 зупинення дії на 2008 рік, передбачене пунктом 7 статті 67 розділу I Закону України
 від 28 грудня 2007 року N 107-VI, та зміни, внесені пунктом 14 розділу II Закону України
 від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
 згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008),
від 3 червня 2008 року N 309-VI,
від 18 вересня 2008 року N 521-VI,
від 31 жовтня 2008 року N 639-VI,
від 18 грудня 2008 року N 694-VI
(зміни, внесені Законом України від 18 грудня 2008 року N 694-VI, визнано
 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
 згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 14 липня 2009 року N 18-рп/2009),
від 15 січня 2009 року N 882-VI,
від 3 лютого 2009 року N 906-VI,
від 14 квітня 2009 року N 1254-VI,
від 16 квітня 2009 року N 1275-VI,
 від 19 травня 2009 року N 1342-VI,
 від 21 травня 2009 року N 1391-VI,
 від 21 травня 2009 року N 1392-VI,
 від 5 червня 2009 року N 1474-VI,
від 23 червня 2009 року N 1533-VI,
від 24 липня 2009 року N 1617-VI,
від 21 серпня 2009 року N 1608-VI,
від 20 січня 2010 року N 1814-VI
(зміни, внесені Законом України від 20 січня 2010 року N 1814-VI,
 застосовуються починаючи з податкового періоду, на який припадає день
 опублікування Закону України від 20 січня 2010 року N 1814-VI),
 від 27 квітня 2010 року N 2156-VI

Додатково див. листи
 Комітету Верховної Ради України з
 питань фінансів і банківської діяльності
 від 29 квітня 2005 року N 06-10/523,
 Міністерства фінансів України
 від 22 квітня 2005 року N 31-17120-05-18/7368

(З 1 січня 2011 року до цього Закону будуть внесені зміни згідно із Законом України від 17 листопада 2009 року N 1724-VI)

(З 1 січня 2011 року до цього Закону будуть внесені зміни згідно із Законом України від 18 лютого 2010 року N 1909-VI)

 

Положенню абзацу першого пункту 22.3 статті 22
 цього Закону, дано офіційне тлумачення
 Рішенням Конституційного Суду України
 від 13 червня 2002 року N 11-рп/2002

Положенням статті 15 цього Закону дано офіційне тлумачення
Рішенням Конституційного Суду України
 від 16 лютого 2010 року N 5-рп/2010

(Дію Закону зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - учасників експерименту по запровадженню єдиного податку на території Глобинського району Полтавської області, Старобешівського району Донецької області та Ужгородського району Закарпатської області згідно із Законом України від 15 січня 1998 року N 25/98-ВР)

(Дію Закону зупинено, за винятком пунктів 7.7, 7.8 і 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 та 13.8, для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку згідно із Законом України від 17 грудня 1998 року N 320-XIV)

 

 

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1.1. Матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

1.2. Нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

1.3. Кошти - гривня або іноземна валюта.

1.4. Цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

1.5. Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.

До деривативів належать:

1.5.1. Форвардний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого форвардного контракту.

Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.

Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.

1.5.2. Ф'ючерсний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

1.5.3. Опціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.

Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

1.5.4. Відповідно до виду цінностей деривативи розподіляються на:

а) фондовий дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити цінний папір на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу фондових деривативів встановлюються державним органом, на який покладаються функції регулювання ринку цінних паперів;

б) валютний дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити валютну цінність на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу валютних деривативів установлюються Національним банком України;

в) товарний дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити біржовий товар (крім цінних паперів) на обумовлених стандартних умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу товарних деривативів установлюються органом, на який покладаються функції регулювання товарного біржового ринку.

1.6. Товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

1.7. Гудвіл - нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю, як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується у визначенні валових витрат платника податку.

1.8. Корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах. 

(пункт 1.8 статті 1 в редакції Закону
 України від 02.03.2000 р. N 1523-III)

1.9. Дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

(абзац другий пункту 1.9 статті 1 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

(пункт 1.9 статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 29.11.2001 р. N 2831-III,
 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

1.10. Проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються:

(абзац перший пункту 1.10 статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

платіж за використання коштів, залучених у депозит;

платіж за придбання товарів у розстрочку.

абзац п'ятий пункту 1.10 статті 1 виключено 

(згідно із Законом України
 від 15.07.99 р. N 977-XIV)

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту).

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

1.11. Кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики:

(пункт 1.11 статті 1 із змінами, внесеними згідно
 із Законом України від 01.12.98 р. N 285-XIV)

1.11.1. Фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

(підпункт 1.11.1 пункту 1.11 статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

1.11.2. Товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

1.11.3. Кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики:

кошти, які залучаються юридичною особою-боржником (дебітором) від інших юридичних або фізичних осіб як компенсація вартості випущених (емітованих) таким дебітором облігацій або депозитних сертифікатів. Правила емісії (випуску), продажу та погашення (викупу) зазначених цінних паперів, а також вимоги до їх емітентів встановлюються відповідним законодавством.

1.11.4. Інвестиційний податковий кредит - це відстрочка плати податку на прибуток, що надається суб'єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отримано внаслідок реалізації інноваційних програм.

(пункт 1.11 статті 1 доповнено підпунктом 1.11.4
згідно із Законом України  від 01.12.98 р. N 285-XIV)

1.12. Торгівля у розстрочку - господарська операція, яка передбачає продаж резидентом або нерезидентом товарів фізичним чи юридичним особам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк та під процент.

Торгівля у розстрочку передбачає передачу товарів у розпорядження покупця в момент здійснення першого внеску (завдатку) з передачею права власності на такі товари після кінцевого розрахунку.

Правила торгівлі у розстрочку фізичним особам, які не є платниками цього податку, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

(абзац третій пункту 1.12 статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

1.13. Депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів - Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ - державним органом, визначеним законом.

(абзац перший пункту 1.13 статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

До депозитів не належать суми завдатку, внесеного як забезпечення договірних зобов'язань однієї сторони договору перед іншою.

1.14. Ломбардна операція - операція фізичних чи юридичних осіб з отримання коштів від юридичної особи, кваліфікованої як фінансова установа згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу.

1.15. Резиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території.

Дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюють господарської діяльності.

(пункт 1.15 статті 1 із змінами, внесеними згідно
 із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

1.16. Нерезиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. 

Розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України.

(пункт 1.16 статті 1 із змінами, внесеними згідно
 із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

1.17. Постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

(пункт 1.17 статті 1 в редакції
Закону України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

1.18. Лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.

(абзац перший пункту 1.18 статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 15.07.99 р. N 977-XIV,
 від 24.12.2002 р. N 349-IV)

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.

1.18.1. Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

(підпункт 1.18.1 пункту 1.18 статті 1 у редакції
 Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

1.18.2. Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Для цілей цього підпункту під терміном "строк фінансового лізингу" розуміється строк від дати передання майна лізингоотримувачу (орендарю) до дати набуття права власності на таке майно або здійснення останнього лізингового платежу лізингоотримувачем, залежно від того, яка подія сталася раніше.

Незалежно від того, чи відноситься лізингова операція до фінансового лізингу відповідно до норм цього підпункту чи ні, сторони договору можуть визначити при укладенні договору таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.

(абзац восьмий підпункту 1.18.2 пункту 1.18 статті 1
 у редакції Закону України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

(підпункт 1.18.2 пункту 1.18 статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

1.18.3. Зворотний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.

1.18.4. Оренда землі - господарська операція, яка передбачає надання орендодавцем землі у користування іншій юридичній або фізичній особі на визначений строк, за цільовим призначенням та за орендну плату. Порядок здійснення оренди землі встановлюється відповідним законодавством.

1.18.5. Оренда жилих приміщень - господарська операція, яка передбачає надання жилого будинку або квартири її власником у користування іншій фізичній чи юридичній особі на визначений строк, для цільового використання та за орендну плату.

(абзац перший підпункту 1.18.5 пункту 1.18 статті 1 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 27.04.2007 р. N 997-V)

Максимальний розмір орендної плати, що сплачується фізичними особами за оренду жилого приміщення для його використання як місця постійного проживання, підлягає регулюванню у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Величина орендної плати, що сплачується фізичними особами за оренду жилого приміщення для його використання в інших цілях, ніж як місце постійного проживання, а також величина орендної плати, яка сплачується юридичними особами, регулюванню не підлягають.

Порядок здійснення операцій з оренди жилих приміщень встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до положень Житлового кодексу України.

Лізинг (оренда) інших споруд і будівель здійснюється на умовах, що визначені договорами лізингу (оренди).

1.19. Бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

1.20. Звичайна ціна

1.20.1. Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

1.20.2. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

1.20.3. Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

1.20.4. Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

1.20.5. У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

1.20.51. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

(пункт 1.20 статті 1 доповнено підпунктом 1.20.51
 згідно із Законом України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

1.20.52. Центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг встановлює методику визначення звичайної ціни страхового тарифу.

(пункт 1.20 статті 1 доповнено підпунктом 1.20.52
 згідно із Законом України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

1.20.6. У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

1.20.7. Звичайна процентна ставка за депозит - процентна ставка, що встановлюється залежно від строків та розміру депозиту за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим та встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом. Порядок оприлюднення інформації щодо умов укладення депозитного договору визначається для банківських установ Національним банком України, для небанківських фінансових установ - державним органом, визначеним законом. До депозитів не належать суми завдатку, внесеного як забезпечення договірних зобов'язань однією стороною договору перед іншою.

1.20.8. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

1.20.9. Додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону, виходячи з таких правил:

а) у разі коли неможливо визначити ціну товарів (робіт, послуг) через відсутність або недоступність відповідної інформації, для визначення звичайної ціни використовується метод ціни перепродажу (наступного продажу) таких товарів (робіт, послуг). При цьому ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається на рівні ціни, за якою такі товари (роботи, послуги) перепродаються їх покупцем у разі наступного продажу, з урахуванням визначених за допомогою застосування звичайних цін фактичних витрат, понесених цим покупцем під час продажу та просування на ринок цих товарів (робіт, послуг), а також звичайного для даного виду діяльності прибутку покупця (без врахування ціни, за якою покупцем були придбані у продавця товари);

б) у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод "витрати плюс" (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.

1.20.10. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

(абзац другий підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 у
редакції Закону України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

(пункт 1.20 статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

1.21. Доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

1.22. Фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.

1.22.1. Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

1.22.2. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

(пункт 1.22 статті 1 у редакції
 Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

1.23. Безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

1.24. Відповідальне зберігання - господарська операція платника податку, що передбачає передання згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх використання у господарському обороті такої фізичної чи юридичної особи, з подальшим поверненням цих матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних або кількісних характеристик.

1.25. Безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;

прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна:

фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення;

фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);

(абзац третій пункту 1.25 статті 1 замінено абзацами третім - шостим
 згідно із Законом України від 01.07.2004 р. N 1957-IV,
 у зв'язку з цим абзаци четвертий - шостий
 вважати відповідно абзацами сьомим - дев'ятим)

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

(абзац сьомий пункту 1.25 статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

1.26. Пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

1.27. Емісійний дохід - сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від продажу власних акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів, над номінальною вартістю таких акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів (при їх первинному розміщенні), або над ціною зворотного викупу при повторному розміщенні інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів.

(пункт 1.27 статті 1 у редакції Закону
 України від 29.11.2001 р. N 2831-III)

1.28. Інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

1.28.1. Під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом.

1.28.2. Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Портфельна інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

(абзац третій підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

1.28.3. Під реінвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

1.29. Податок, оподаткування, платник податку - відповідно податок на прибуток підприємств, оподаткування прибутку підприємств, платник податку на прибуток підприємств. Визначені у цьому Законі: податки, визначені статтею 13 цього Закону, а також податок на виплату виграшів, доходи від страхової діяльності, інші податки, які утримуються при виплаті доходів (прибутків), є видами податку на прибуток і не вважаються нововведеними податками.

(пункт 1.29 статті 1 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
 від 24.12.2002 р. N 349-IV)

1.30. Роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України. 

(пункт 1.30 статті 1 із змінами, внесеними згідно
 із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
 у редакції Закону України від 02.03.2000 р. N 1523-III)

(дія змін, внесених Законом України від 02.03.2000 р. N 1523-III до пункту 1.30, поширюється на правовідносини, що виникли з 1 жовтня 1997 року, але не тягнуть за собою перерахунку податкових зобов'язань або зміни цивільно-правових відносин)

 

 

 

 

1.31. Продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

(статтю 1 доповнено пунктом 1.31 згідно із
Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

1.32. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

(статтю 1 доповнено пунктом 1.32 згідно із
Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

1.33. Лотерея - господарська операція, яка передбачає продаж гравцю права на участь у розігруванні призу за випадковою вірогідністю за кошти або в обмін на інші цінності, а також безоплатне отримання такого призу у власність, у разі визнання такого гравця переможцем.

Призовий фонд - сукупність призів, які підлягають виплаті переможцям лотереї відповідно до оприлюднених умов її проведення. 

(статтю 1 доповнено пунктом 1.33 згідно із
 Законом України від 21.09.2000 р. N 1969-III)

1.34. Інститути спільного інвестування (ІСІ) - інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, що створені відповідно до законодавства.

(статтю 1 доповнено пунктом 1.34 згідно із
 Законом України від 29.11.2001 р. N 2831-III)

1.35. Фрахт

1.35.1. Фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей:

перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

(підпункт 1.35.1 статті 1 у редакції
Закону України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

1.35.2. Доходи нерезидентів, отримані як фрахт, оподатковуються за правилами, визначеними пунктом 13.5 статті 13 цього Закону.

1.35.3. Для цілей цього Закону під терміном "базова ставка фрахту" розуміється сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

(статтю 1 доповнено пунктом 1.35 згідно із
 Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

1.36. Інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

(статтю 1 доповнено пунктом 1.36 згідно із
 Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

1.37. Договір довгострокового страхування життя - договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що провадяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності I групи, при цьому страхова виплата провадиться незалежно від терміну сплати страхових внесків (платежів, премій).

(статтю 1 доповнено пунктом 1.37 згідно із
 Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV,
 пункт 1.37 статті 1 у редакції Закону 
України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

1.38. Сертифікат фонду операцій з нерухомістю - інвестиційний сертифікат, що засвідчує право його власника на отримання доходу від інвестування в операції з нерухомістю відповідно до закону.

(статтю 1 доповнено пунктом 1.38 згідно із
Законом України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

1.39. Іпотечний сертифікат (у тому числі іпотечний сертифікат участі та іпотечний сертифікат з фіксованою дохідністю) - особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпотеками відповідно до закону.

(статтю 1 доповнено пунктом 1.39 згідно із
Законом України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

1.40. Консолідований іпотечний борг - зобов'язання за договорами про іпотечний кредит, реформовані кредитодавцем відповідно до закону.

(статтю 1 доповнено пунктом 1.40 згідно із 
Законом України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

1.41. Фонд банківського управління - кошти учасників фондів банківського управління та інші активи, що знаходяться у довірчому управлінні уповноваженого банку відповідно до закону.

(статтю 1 доповнено пунктом 1.41 згідно із 
Законом України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

1.42. Недержавне пенсійне забезпечення - пенсійне забезпечення, яке здійснюється недержавними пенсійними фондами, страховими організаціями та банками відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

(статтю 1 доповнено пунктом 1.42 згідно із 
Законом України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

1.43. Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

(статтю 1 доповнено пунктом 1.43 згідно із 
Законом України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

Стаття 2. Платники податку

2.1. Платниками податку є:

2.1.1. З числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

(підпункт 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

2.1.2. З числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

2.1.3. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому філії (відокремлені підрозділи) подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього підпункту. 

(абзац четвертий підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2
 в редакції Закону України від 02.03.2000 р. N 1523-III)

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія.

(підпункт 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 в редакції
Закону України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

2.1.4. Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

2.2. Платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України.

(пункт 2.2 статті 2 із змінами, внесеними згідно
 із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

2.2.1. Доходи залізниць, одержані від господарської діяльності залізничного транспорту, визначаються у межах доходних надходжень, перерозподілених між залізницями у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

(підпункт 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

2.2.2. Платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.

(підпункт 2.2.2 пункту 2.2 статті 2 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

2.3. Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку) сплачують до Державного бюджету України суму перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про Національний банк України".

(пункт 2.3 статті 2 у редакції
 Закону України від 21.08.2009 р. N 1608-VI)

2.4. Установи виконання покарань та їх підприємства, слідчі ізолятори, в яких відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України та Закону України "Про попереднє ув'язнення" засуджені та особи, взяті під варту, залучаються до суспільно корисної праці, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств з включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

(пункт 2.4 статті 2 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
від 11.12.98 р. N 312-XIV,
 від 20.01.2005 р. N 2377-IV,
у редакції Закону України від 14.04.2009 р. N 1254-VI)

2.5. Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік в податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

(пункти 2.5 та 2.6 замінено пунктом 2.5 згідно
із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

Стаття 3. Об'єкт оподаткування

3.1. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Стаття 4. Валовий доход

4.1. Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає:

4.1.1. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

(підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
 у редакції Закону
України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

4.1.2. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

4.1.3. Доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

4.1.4. Доходи від спільної діяльності та у вигляді процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходів від здійснення операцій лізингу (оренди), а також дивідендів (крім тих, які не підлягають включенню до валового доходу відповідно до підпункту 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 цього Закону).

(підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 у редакції
 Закону України від 27.04.2010 р. N 2156-VI)

4.1.5. Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.

4.1.6. Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

(абзац другий підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 05.06.2003 р. N 911-IV)

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

(абзац десятий підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 22.05.2003 р. N 849-IV)

доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

(підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

(підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 доповнено абзацом
 дванадцятим згідно із Законом України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

4.2. Не включаються до складу валового доходу:

(абзац перший пункту 4.2 статті 4 в редакції
Закону України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

4.2.1. Суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

(підпункт 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

До валових доходів платника, який зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування згідно із статтею 81 Закону України "Про податок на додану вартість", включається позитивна різниця між сумами податку на додану вартість, нарахованими таким сільськогосподарським підприємством на ціну поставлених ним сільськогосподарських товарів протягом звітного або попередніх звітному періодів, та сумами податку на додану вартість, сплаченими (нарахованими) ним протягом звітного періоду на ціну виробничих факторів, визначених пунктом 81.15 статті 81 зазначеного Закону.

(підпункт 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 доповнено абзацом другим
 згідно із Законом України від 31.10.2008 р. N 639-VI)

4.2.2. Суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством.

4.2.3. Суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат, або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів.

(підпункт 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
 від 15.05.2003 р. N 762-IV)

4.2.4. Суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат.

(підпункт 4.2.4 пункту 4.2 статті 4 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

4.2.5. Суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

4.2.6. Суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від надання державних послуг (видачі дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрації, інших послуг, обов'язковість придбання яких передбачена законодавством), у разі зарахування таких доходів до відповідних бюджетів.

4.2.7. Суми коштів у вигляді внесків, які:

а) надходять до платників податку, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону, від вкладників пенсійних фондів, вкладників пенсійних депозитних рахунків, а також осіб, що уклали договори страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення";

б) надходять до страховиків, що здійснюють довгострокове страхування життя, від страхувальників;

в) накопичуються за пенсійними вкладами, рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону;

суми надходжень до неприбуткових установ і організацій згідно з вимогами пункту 7.11 цього Закону.

(підпункт 4.2.7 пункту 4.2 статті 4 у редакції
 Закону України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

4.2.8. Кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

(підпункт 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 в редакції
 Законів України від 15.07.99 р. N 977-XIV,
 від 29.11.2001 р. N 2831-III,
від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

4.2.9. Підпункт 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 виключено

(згідно із Законом
України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

4.2.9. Суми одержаного платником податку емісійного доходу.

(пункт 4.2 статті 4 доповнено підпунктом 4.2.9 згідно із
 Законом України від 30.11.2006 р. N 398-V)

4.2.10. Номінальну вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).

4.2.11. Доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, що оподатковані у порядку, встановленому пунктом 7.7 статті 7 цього Закону, та дивіденди, які не підлягають включенню до валового доходу відповідно до підпункту 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 цього Закону.

(підпункт 4.2.11 пункту 4.2 статті 4 у редакції
 Закону України від 27.04.2010 р. N 2156-VI)

4.2.12. Кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента, або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв).

4.2.13. Кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку.

4.2.14. Кошти, що надаються платнику податку з Державного інноваційного фонду на зворотній основі при здійсненні інноваційних проектів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

(підпункт 4.2.14 пункту 4.2 статті 4 у редакції
 Закону України від 04.07.2002 р. N 40-IV)

(зміни до підпункту 4.2.14 пункту 4.2 статті 4, передбачені Законом України  від 4 липня 2002 року N 40-IV, зупинено на 2003 рік у зв'язку із  зупиненням дії пункту 3 розділу VII Закону України від 4 липня 2002 року N 40-IV  згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV, на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV)

(зміни до підпункту 4.2.14 пункту 4.2 статті 4, внесені Законом України від 4 липня 2002 року N 40-IV, виключено у зв'язку з виключенням пункту 3 розділу VII Закону України від 4 липня 2002 року N 40-IV згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

 

 

 

 

 

 

4.2.15. Вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством:

якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади;

у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень;

у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, зазначених у підпункті 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 цього Закону, що перебували на балансі інших підприємств та утримувалися за їх рахунок.

Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за ринковою (оціночною) вартістю і з метою оподаткування не підлягають амортизації.

(абзац п'ятий підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4
 у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V)

Порядок безоплатної передачі таких основних фондів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

(пункт 4.2 статті 4 доповнено новим підпунктом 4.2.15
 згідно із Законом України від 30.12.97 р. N 793/97-ВР,
у зв'язку з цим підпункт 4.2.15 вважати підпунктом 4.2.16)

4.2.16. Кошти або майно, що надаються у вигляді безповоротної допомоги громадським організаціям інвалідів та підприємствам і організаціям, що визначені пунктом 7.12 статті 7 цього Закону.

(пункт 4.2 статті 4 доповнено підпунктом 4.2.16
 згідно із Законом України від 13.07.2000 р. N 1926-III,
 у зв'язку з цим підпункт 4.2.16 вважати підпунктом 4.2.17)

4.2.17. Інші надходження, прямо визначені нормами цього Закону.

4.2.18. До 1 січня 2003 року кошти, що надходять з окремого спеціального рахунку Державного казначейства України підприємствам гірничо-металургійного комплексу на реалізацію інвестиційних проектів, у тому числі для проведення реструктуризації, виведення надлишкових та неефективних потужностей, відповідно до статті 3 Закону України "Про подальший розвиток гірничо-металургійного комплексу";

(пункт 4.2 статті 4 доповнено підпунктом 4.2.18
згідно із Законом України від 17.01.2002 р. N 2975-III)

4.2.19. Суми коштів або вартість майна, одержаних засновником третейського суду як третейський збір чи на покриття інших витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом відповідно до закону;

(пункт 4.2 статті 4 доповнено підпунктом 4.2.19
 згідно із Законом України від 11.05.2004 р. N 1701-IV)

4.2.20. Підпункт 4.2.20 пункту 4.2 статті 4 виключено

(пункт 4.2 статті 4 доповнено підпунктом 4.2.20
згідно із Законом України від 24.06.2004 р. N 1868-IV)

(дію підпункту 4.2.20 пункту 4.2 статті 4 зупинено на 2006 рік (в частині функціонування спеціального рахунку) у зв'язку із зупиненням дії підпункту 2 пункту 4 розділу IV Закону України від 24.06.2004 р. N 1868-IV згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV,
на 2007 рік - згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V)

 
 

 

 

 

 

(дію підпункту 4.2.20 пункту 4.2 статті 4 зупинено на
 2008 рік згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

(зупинення дії підпункту 4.2.20 пункту 4.2 статті 4 на 2008 рік, передбачене пунктом 7 статті 67 розділу I Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008)

 

 

 

(підпункт 4.2.20 пункту 4.2 статті 4 виключено
 згідно із Законом України від 03.06.2008 р. N 309-VI)

4.3. Скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті.

(пункт 4.3 статті 4 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

  Перехід на сторінку:
[1] 2 3 4
> читати далі

Читати ще:


[на головну]

Додати коментар

Тільки зареєстровані учасники мають можливість приймати участь в обговоренні статей та матеріалів.
Будь ласка зареєструйтесь або авторизуйтесь.