Матеріал надано ТОВ АК «Центр професійного аудиту»

04053 м.Київ, вул. Артема, 73 оф.620

тел. +38 044 484-63-11  фах. +38 044 484-35-81  моб. +38 067 402-17-74

www.cpaudit.com.ua

Щодо порядку оформлення виконання службових обов’язків працівниками поза основним місцем роботи

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» від 13.03.1998 р. N 59 (далі – Інструкція № 59) службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об’єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. При цьому, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом). Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою) (далі – Договір).

Законодавчого визначеного поняття «роз’їзний (пересувний) характер роботи» в Україні не існує. Оскільки в Україні тимчасово діють деякі акти законодавства СРСР, використовується визначення наведене у Постанові Держкомпраці [СРСР] та Секретаріату ВЦСПС від 01.06.89р. N 169/10-87 «Про затвердження Положення про виплати надбавок, пов’язаних з пересувним та роз’їзним характером роботи в будівництві», відповідно до якого роз’їзний характер роботи передбачає виконання робіт на об’єктах, розміщених на значній відстані від місця розміщення організації, в зв’язку з поїздкою в неробочий час від місця знаходження організації (збірного пункту) до місця роботи та назад, що складає не менше 2 – 3 годин на день.

Таким чином, відрядження працівників передбачають вибуття та повернення до основного місця роботи. Оскільки, працівники відбувають та повертаються із службових поїздок з місця постійного проживання без повернення до постійного місця роботи, то такий характер роботи може бути визнано, як роз’їзний, якщо інше не передбачено Договором.

Згідно з п. 3 Постанови «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.1999 р. N 490 витрати на проїзд до місця відрядження і назад, а також на наймання житлового приміщення зазначеним працівникам відшкодовуються в порядку, визначеному КМУ для відряджень у межах України і за кордон. Крім того, згідно з п. 1 вказаної постанови, підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких має роз’їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами.

Отже, при виконанні службових обов’язків працівниками, робота яких має роз’їзний характер:

-       працівники направляються у службові поїздки відповідно до наказу керівника;

-       працівникам відшкодовуються витрати на проїзд до місця відрядження і назад, а також на наймання житлового приміщення, за умови надання документального підтвердження вказаних витрат (згідно з авансовими звітами);

-       працівникам можуть встановлюватись надбавки. Особливості роз’їзного характеру робіт, та розмір надбавок необхідно передбачити в Договорі. Слід враховувати, що зазначені надбавки включаються до фонду оплати праці та є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб та внесків до фондів соціального страхування;

-       термін перебування працівників у службовій поїздці законодавством не обмежено.

Генеральний директор

ТОВ «АК «Центр професійного аудиту»                        Розвадовський М.В.

Дата підготовки 23.08.07 р.