До 1.01.2008 року згідно із п. 30 ст. 9 ЗУ від 1.06.2000 р. №1775 - ІІІ  "Про ліцензування певних видів діяльності" ліцензуванню підлягала будівельна діяльність. Після зазначеної дати у статті 2 зазначається, що ліцензування у будівництві регулюється законом у цій сфері.

З 1.01.2008 року набув чинності ЗУ від 16.05.2007р. №1026  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного архітектурно - будівельного контролю та сприяння інвестиційній діяльності у будівництві» і він установлює загальні вимоги до ліцензування господарської діяльності в будівництві шляхом внесення змін до ЗУ від 20.05.1999 р. №687 «Про архітектурну діяльність»  та  ЗУ від 16.11.1992 № 2780 «Про основи містобудування». Відповідно до цих законів КМУ розроблений Порядок ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, який затверджено постановою від 5 грудня 2007 р. № 1396. А наказом Держархбудінспекції від 19.02.2008 року №24 затверджено Перелік (кодифікатор) робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури.

У цьому місці доречно зазначити, що ж розуміється під «створенням об'єкту архітектури». У ст. 1 Закону про архітектурну діяльність зазначається  що це:

«творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розробки всіх складових частин проектів щодо планування забудови та благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель та споруд, здійснення архітектурно-будівельного та авторського нагляду за їх будівництвом, а також провадження науково-дослідної та викладацької роботи в цій сфері».

Крім того, Держархбудінспекцією наказом №1 від 8.01.2008р. розроблено Тимчасовий регламент роботи  з  ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Ряд документів, які пов'язані з ліцензуванням даного виду діяльності, що діяли до 1.01.2008  року залишаються чинними і на даний час.

Наведу нормативно-правові акти з ліцензування будівельної діяльності (нові та чинні старі), що актуальні  в даному питанні з 1.01.2008 року:

- Перелік органів ліцензування , затвердж. Постановою КМУ від 14.11.2000р №1698;
- Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за їх видачу, затвердж. Постановою КМУ від 29.11.2000 р. №1775;
- Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності , наказ Держбуду від 30.07.2001 №155;
- Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виготовлення, монтажу несучих конструкцій, монтажу конструкцій у будівельній, ремонтно-будівельній діяльності, затвердж. спільним наказом Держпідприємництва та Держкомбудівництва та архітектури від 13.09.2001 р. №112/182;
- Тимчасовий регламент роботи Держархбудінспекції з ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, наказом від 8.01.2008р. №1 ;
- Порядок ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, який затверджено постановою КМУ від 5 грудня 2007 р. № 1396;
- Перелік (кодифікатор) робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, наказом Держархбудінспекції від 19.02.2008 року №24.

Доцільно розглянути в даному аспекті і питання відповідальності за безліцензійну діяльність

Статтею 1 Закону України від 14.10.94 р. № 208/94-ВР "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування" передбачено штрафи за здійснення окремих видів господарської діяльності в будівництві, що підлягають ліцензуванню, без отримання в установленому порядку ліцензії.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" податкові органи подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних за такими угодами. При цьому процедура вилучення коштів у дохід держави полягає у наступному:

якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (здійснення діяльності без отримання обов'язкових дозволів -недійсні угоди та нікчемний правочин), то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. За наявності наміру лише в однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави (статті 207,208 Господарського кодексу, статті 216,227 Цивільного кодексу). При чому, із  2004 року (зміни в Господарському кодексі) не обов'язково визнавати угоди недійсними через те, що вони суперечать інтересам держави. У ч. 1 ст. 240 Господарського кодексу вказано, що прибуток (дохід), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого)прибутку (доходу) чи суми податку, не сплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в дохід відповідного бюджету в порядку, встановленому законом. Тому визнавати угоди недійсними за безліцензійну діяльність податкові органи будуть все менше, а більше користуватимуться своїм правом встановленим п.11 ст.10 Закону про податкову службу та вилучати незаконно отримане в судовому порядку.

Крім того відповідно до абзацу "д" пп. 9.1.2 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" робота без ліцензії може стати підставою для адміністративного арешту активів.

Адміністративна відповідальність посадових осіб

Згідно зі ст. 164 Кодексу України про адміністра­тивні правопорушення (за текстом - КпАП) здійс­нення видів господарської діяльності, що підляга­ють ліцензуванню відповідно до закону, без одер­жання ліцензії тягне за собою:

 накладення штрафу у розмірі від трьох (51 грн.) до п'яти (85 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь ви­робництва і сировини чи без такої. Дії, передбаче­ні частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративно­му стягненню за те ж порушення, тягнуть за со­бою накладення штрафу у розмірі від п'яти (85 грн.) до восьми (136 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.

Підпунктом 1 п. З ст. 11 Закону України від 06.09.2005 р. № 2806-ІУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (набрав чинно­сті з 06.01.2006 р.) ст. 164 КпАП викладено в новій редакції. Згідно із цими змінами здійснення господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом, тягне за собою     накладення штрафу від двадцяти (340 грн.) до сорока (680 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва сировини чи без такої. Відповідно до ст. 221 КпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.164 цього Кодексу, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Кримінальна відповідальність посадових осіб

В окремих випадках без ліцензійна діяльність може стати підставою для притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 202 Кримінального кодексу України здійснення без ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, або здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язане з отриманням доходу у великих розмірах, карається штрафом від 100 до 250 н.м.д.г. (від 1700 до 4250 грн.) або виправними роботами строком до двох років, або обмеженням волі на той же строк.

Тобто, щоб притягти посадову особу або підприємця чи просту фізичну особу до кримінальної відповідальності, обов'язковим є факт отримання доходу від безліцензійної діяльності в розмірі, що перевищує 1000 н.м.д.г. (оскільки для визначення кваліфікації злочинів використовується податкова соціальна пільга, то ця сума у 2008 році дорівнює 257 500 грн.). Якщо безліцензійна виручка менша за 257 500 грн., то притягнути до  кримінальної відповідальності не вдасться.

Щиро бажаю, щоб справа не зайшла так далеко!  

Маю надію, що вказана інформація буде корисна та необхідна СПД, що здійснюють діяльність у сфері будівельного бізнесу.

Наталія Студанс

незалежний експерт

e-mail:  studans@meta.ua