Головною передумовою для надання якісних аудиторських послуг є професіоналізм  працівників аудиторських фірм.

На нашу думку, клієнти (замовники) аудиторських фірм під час збирання  доказів  щодо належної якості аудиторських послуг потенційного кандидата на їх надання, повинні надавати перевагу не формальним ознакам такого показника у вигляді: схвальних відгуків інших осіб, кількості у штаті аудиторської фірми сертифікованих аудиторів, назви аудиторської фірми (тобто, торгівельної марки) тощо, а власним спостереженням під час переддоговірного процесу, оскільки вказані чинники використовуються аудиторськими фірмами під час формування ціни на свої послуги, але у кінцевому підсумку може виявитися, що вартість послуг не відповідає результатам наданих послуг.

Тому, у першу чергу слід звертати увагу на те, які форми і методи проведення аудиту застосовуються конкретними аудиторськими фірмами під час надання послуг, а також на відповідність їх нормам чинного законодавства, стандартам аудиту та умовам договору із замовником.

Це викликано тим, що  ряд  аудиторських фірм під час здійснення аудиторських процедур виходить за межі прямих норм Закону України ‘‘Про аудиторську діяльність'' та стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів, що негативно впливає якість їх послуг.  

Підтвердимо свій висновок на прикладі неправильного застосування окремими аудиторськими фірмами положень МСА 505 ‘‘Зовнішні підтвердження'', оскільки за  рахунок таких дій досягається не тільки порушення прав замовників на отримання якісних послуг, але і порушення законодавчих вимог щодо обов'язків третіх осіб перед аудиторськими фірмами. Як правило, третіми особами, які стають об'єктами некомпетентних дій таких аудиторських фірм, є банківські установи.

Так, на протязі останнього часу масового характеру набула практика використання окремими аудиторськими фірмами банків України в якості свого додаткового інформаційного джерела під час проведення аудиту даних бухгалтерського обліку та показників фінансового звітів своїх замовників. У зв'язку з цим, до банків надходять запити зі значним переліком питань стосовно наявності або відсутності у них господарсько-фінансових відносин з тими особами, щодо яких здійснюється аудит даних їх бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності.

При цьому, такі запити здійснюються шляхом недотримання норм  ст. 17-18  Закону України «Про аудиторську діяльність», які регламентують права та обов'язки аудиторських фірм, замовників та третіх осіб.

Адже, відповідно до вимог вказаних статей коло обов'язків банків (як і суб'єктів підприємницької діяльності інших галузей народного господарства) перед аудиторами (аудиторськими фірмами) знаходиться в прямій залежності від їх статусу по відношенню до цих осіб.

А саме, у разі укладання банками на підставі ст. 17 Закону України «Про аудиторську діяльність»  договорів на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг вони мають статус замовників. В обов'язки яких, відповідно до норм п.п. 2 - 3 ст. 18 цього ж Закону, входить надавати аудиторам документи, які мають відношення до предмету перевірки, а також необхідну інформацію у вигляді усних або письмових пояснень їх керівників або працівників. 

У разі ж відсутності договірних відносин у банків з конкретними аудиторами (аудиторськими фірмами) їх обов'язки перед вказаними особами можуть виникати на підставі  п. 2 ст. 18 Закону України «Про аудиторську діяльність», нормами якого обумовлюється, що: ‘‘Аудитори і аудиторські фірми під час здійснення аудиторської діяльності мають право:

2) отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб.

Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником; ''.