Щодо можливості віднесення інформаційно-консультаційних послуг з підвищення кваліфікації, яке буде проводитися англійською мовою, до складу валових витрат Замовників, повідомляємо.

Згідно з пунктом 7 Постанови КМУ від 08.08.2007 р. №1019 “Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг”, ліцензування послуг з післядипломного навчання у сфері професійно-технічної та вищої освіти (за винятком послуг з перепідготовки) проводиться у разі, коли передбачається видача документа про освіту державного зразка.

Отже, у разі, якщо договором про надання інформаційно-консультаційних послуг не передбачено видачу слухачу документа про освіту державного зразка, послуги з підвищення кваліфікації не підлягають ліцензуванню.

Відповідно до статті 7 Закону України від 23.05.1991 №1060-ХІІ “Про освіту”, мова освіти визначається Конституцією України, Законом Української РСР "Про мови в Українській РСР".

Проаналізувавши вказані законодавчі акти, зокрема, ст.28 Закону Української РСР "Про мови в Українській РСР", доходимо висновку, що мовою, на якій повинно здійснюватись викладання є українська. А, оскільки, надання інформаційно-консультаційних послуг передбачається англійською мовою, знову доходимо до висновку щодо відсутності надання освітніх послуг.

Зазначимо, що акредитація вищого навчального заходу провадиться лише з ініціативи навчального закладу (пункт 1 Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, затвердженого Постановою КМУ 09.08.2001 р. №978). При цьому, дія цього Положення поширюється на вищі навчальні заклади, незалежно від форми власності та підпорядкування, які здійснюють підготовку (перепідготовку) фахівців за певними спеціальностями певних освітньо-кваліфікаційних рівнів на підставі ліцензії МОН.

Тому, якщо підприємство не видає Замовнику або його представнику документ про освіту державного зразка, навіть при підвищенні кваліфікації, така діяльність не підлягає ліцензуванню, а, отже, не може бути акредитована як вищий навчальний заклад.

Крім цього, згідно з пунктом 5 Постанови КМУ від 05.04.1994 р. №228 “Про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів”, рішення про створення навчально-виховних закладів, заснованих на інших формах власності (окрім державної та комунальної), приймаються засновником (засновниками) за наявності дозволу відповідної Ради народних депутатів.

Тому, в разі, якщо підприємство з самого початку не було зареєстроване як навчальний заклад, послуги, які надаються цим підприємством не підлягають ліцензуванню, і, відповідно, таке підприємство не підлягає акредитації в якості вищого навчального закладу. Жодних ризиків відносно визнання інформаційно-консультаційних послуг такими, що є освітніми, у даному випадку немає.

Оскільки послуги не є освітніми, відповідно, до працівників Замовника не можуть бути застосовані норми п.4.3.20. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.03 р., отже, суму, що сплачена за підвищення кваліфікації найманого працівника необхідно розглядати у контексті п. 4.2. зазначеного Закону.

Якщо детально проаналізувати п.4.2. Закону України № 889-IV доходимо висновку, що єдина норма, яка може бути застосована до доходу платника податку – фізичної особи, це  абз. г) п.п.4.2.9, згідно з яким:

«До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

…

4.2.9. дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді:

…

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;»

Як бачимо, дохід фізичної особи у цьому разі залежить від наявності відшкодування будь-яких витрат фізичної особи, з чого можна зробити наступний висновок:

-     якщо працівник самостійно оплачує за підвищення кваліфікації, після чого роботодавець відшкодовує працівнику ці витрати, відповідно, сума коштів, отримана від роботодавця є доходом працівника, і оподатковується у порядку, передбаченому п.4.2.9. Закону України № 889-IV;

-     якщо роботодавець сплачує за підвищення кваліфікації безпосередньо підприємству, яке надає інформаційно-консультаційні послуги, у такому разі доходу у працівника не виникає, оскільки визнання доходу у випадку, що розглядається, не передбачене жодною нормою Закону №889-IV.

Наголошуємо, що персоніфікація співробітників Замовників, які отримують описані вище послуги, жодним чином не впливає на необхідність ліцензування освітніх послуг.

Стосовно віднесення до складу валових витрат підприємства-Замовника інформаційно-консультаційних послуг з підвищення кваліфікації, під час якого викладання здійснюється іноземною мовою, зазначаємо, що, Замовник може скористатися положеннями третього абзацу підпункту 5.4.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. №334/94, згідно з яким до валових витрат включаються «витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку… Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

…

Обов'язки з доведення зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, покладаються на такого платника податку.»

Веніамін Кабанов
Незалежний експерт з оподаткування
audit@tax.in.ua

Дата підготовки 28.02.08 р.